Шпилька DIN 975

Шпилька - різновид металовиробів, що широко використовується в будівництві та ремонті. Є металевим стрижнем з нанесеним на нього різьбленням. Може мати однаковий діаметр по всій довжині або конусоподібний. У першому випадку її фіксація здійснюється загвинчуванням в гайку або підготовлений отвір з внутрішнім різьбленням. У другому – у пластмасовий дюбель. Щоб метизи не піддавалися корозії, їх виготовляють із нержавіючої сталі.

Різновиди та призначення нержавіючих шпильок

Такі елементи кріплення мають простий конструктив і виробляються переважно на спеціальних автоматизованих лініях. Спочатку готується прокат, який згодом ділиться на потрібну довжину і у ньому створюється різьблення. Вона може покривати всю поверхню шпильки або її частину.

У ряді випадків гладка ділянка загинається під кутом 90 градусів (перпендикулярно до основної гвинтової осі) для утворення гака. Такі вироби вкручуються в дюбелі та утримують шафки, тумбочки, електронні та інші конструкції на металевих петлях.

Шпильки з різьбленням по всій довжині виступають як сполучні елементи деталей із підтовченими отворами. Діючи за принципом двостороннього (безшляпного) болта, вони проходять через робочі поверхні і на стрижень з обох кінців можуть нагвинчуватися гайки. Доступні також вироби із плоскою головою, які приварюються до металевої основи. До них згодом пригвинчуються знімні деталі.

Гострі конусоподібні шпильки, здебільшого, є комбінованими металовиробами «гвинт + шуруп». Вони часто застосовуються під час проведення сантехнічних робіт. Сторона "шуруп" вкручується в дюбель, "гвинт" - служить основним для фіксації гвинтових елементів.